БЛАГОДАРЮ ТЕБЯ, СОЗДАТЕЛЬ МОЙ, ЧТО В ЖИЗНИ Я СВОЕЙ НАШЛА ПОКОЙ
ЗА ТО, ЧТО ТЫ С КОЛЕН ГРЕХА ПОДНЯЛ И ДИТЯ БОЖЕЕ МЕНЯ НАЗВАЛ
ЗА СЫНА ТВОЕГО БЛАГОДАРЮ, ЗА ТО, ЧТО ОТДАЛ ЖИЗНЬ ЗА НАС СВОЮ
И КРОВИЮ СВЯТОЙ НАС ВСЕХ ОМЫЛ И ЦАРСТВО БОЖИЕ НАМ ПОДАРИЛ
БЛАГОДАРЮ ТЕБЯ ЗА ДУХ СВЯТОЙ, ЗА ТО, ЧТО ДАРОВАЛ ЯЗЫК ИНОЙ
ДАЛ ПРАВО НАМ МОЛИТЬСЯ И ВЗЫВАТЬ И НУЖДЫ ВСЕ К ТВОИМ НОГАМ СЛОГАТЬ
ЗА ЦЕРКОВЬ СЛАВНУЮ ВОЗДАМ ХВАЛУ И ЗА СЛУЖИТЕЛЕЙ, БЛАГОДАРЮ
ПУСКАЙ СОЙДЕТ НА НИХ ВСЯ БЛАГОДАТЬ, ЧТО Б СЛОВО ОТ ТЕБЯ НАМ ПЕРЕДАТЬ
ЗА БРАТЬЕВ И СЕСТЕР БЛАГОДАРЮ, ЧТО ЗА ТОБОЙ ИДУТ В МИРСКОМ БОЮ
МЫ ОЧИ ВОЗВЕДЕМ К ГОРАМ МОЛЯ, ОТТУДА ПОМОЩЬ ВНОВЬ ПРИДЕТ ТВОЯ
ЗА МУЖА СВОЕГО , БЛАГОДАРЮ, ЗА ТО, ЧТО ВСТРЕТИЛА ЛЮБОВЬ СВОЮ
ЗА ВНУКОВ И ДЕТЕЙ, ЗА ТЕПЛЫЙ ДОМ, ЗА МИЛОСТЬ БОЖИЮ, ЧТО В ДОМЕ ТОМ.
Я ПРЕД ТОБОЙ СПАСИТЕЛЬ ПРЕДСТОЮ, БЛАГОСЛАВИ ОТЕЦ, СЕМЬЮ МОЮ
ТЫ НАУЧИ , ГОСПОДЬ, КАК ДАЛЬШЕ ЖИТЬ, ЧТО Б БЛИЖНЕГО ВСЕГДА МОГЛИ ЛЮБИТЬ
ПУСТЬ НЕЛЕГКО ПОРОЙ БЫВАЕТ НАМ, НО ПО ИИСУСА МЫ ИДЕМ СЛЕДАМ
БЛАГОСЛАВЕНЕН ПУСТЬ НАШ БУДЕТ ПУТЬ, ТЫ ПОМОГИ ГОСПОДЬ, НАМ НЕ СВЕРНУТЬ.
БЛАГОДАРЮ ТЕБЯ, СПАСИТЕЛЬ МОЙ, ЧТО В ЖИЗНИ Я СВОЕЙ НАШЛА ПОКОЙ….
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
